ЗРАЗОК Приватне акціонерне товариство «Корса» 04.01.14 р. Київ Наказ № 2 Про облікову політику згідно з МСФЗ (IFRS/IAS) Відповідно до Закону від 16.07.99 р.

1. Наказ Про Облікову Політику Малого Підприємства 2015 Зразок
2. Зразок Наказу Про Облікову Політику Підприємства На 2015 Рік

№ 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», діючих Концептуальної основи фінансової звітності та МСФЗ (IFRS/IAS), а також ураховуючи право самостійно визначати облікову політику підприємства в частині розкриття фінансової інформації, НАКАЗУЮ Датою переходу на складання фінансової звітності за МСФЗ визнати 1 січня 2014 року. Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 01.01.14 р. Вважати вхідним відповідно до МСФЗ 1 «Перше застосування МСФЗ». Визнання, оцінку та розкриття інформації в розрізі об’єктів бухгалтерського обліку здійснювати з урахуванням нижчевикладеного.

Основні засоби До основних засобів підприємство відносить активи, строк корисного використання яких більше одного року. Обраною моделлю оцінки є модель за собівартістю. Рішенням інвентаризаційної комісії підприємства щорічно визначається ступінь втрати корисності об’єктів основних засобів за групами. При ухваленні рішення про реконструкцію, модернізацію, добудування, дообладнання, капіталь­ний ремонт певного об’єкта основних засобів у фінансовій звітності підприємства припиняється його визнання об’єктом основних засобів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікувати за такими групами:. група 1 – земельні ділянки;.

група 2 – будинки, споруди та передавальні пристрої;. група 3 – машини та обладнання;. група 4 – транспортні засоби;.

група 5 – інструменти, прилади, інвентар (меблі). Амортизацію основних засобів нараховувати прямолінійним методом із застосуванням строків, установлених для кожного об’єкта основних засобів, зокрема:. будинки, споруди та передавальні пристрої – 12 років;. транспортні засоби – 6 років;.

комп’ютерне обладнання – 3 роки;. інструменти та прилади – 4 роки.

Наказ про облікову політику підприємства – 2015, приклади, зразок. Технології тa організації виробництва підприємства, питoму вагу окремих видів. Не просто обязательный, а вообще основной документ. Наказ про облікову політику на підприємстві зразок заповнення.

Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів з метою нарахування амортизації прийняти рівною нулю. Нематеріальні активи Витрати на придбання окремого нематеріального активу складаються із ціни його придбання, включаючи ввізні мита і невідшкодовані податки на придбання, та витрат, які можна прямо віднести до підготовки даного активу для використання за призначенням. Витрати на придбання, розробку, утримання, поліпшення нематеріальних активів з метою визнання та оцінки об’єкта нематеріальних активів відображаються за такими групами:. група 1 – права користування природними ресурсами;. група 2 – права користування майном;. група 3 – права на комерційні позначення;. група 4 – права на об’єкти промислової власності;.

Зразок наказу про облікову політику підприємства. У цьому розділі наводиться зразок наказу про облікову політику з додатками, які, на думку автора, необхідні. Додатками до Наказу про облікову політику підприємства можуть бути: − робочий план рахунків.

група 5 – авторське право та суміжні з ним права;. група 6 – інші нематеріальні активи. Патенти і ліцензії, придбані на строк більше одного року, визнаються у фінансовій звітності нематеріальними активами. Витрати підприємства, пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяль­ності, списуються на витрати поточного періоду по мірі їх виконання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля. Інвентаризаційна комісія підприємства щорічно перевіряє об’єкти нематеріальних активів на предмет їх знецінення за групами.

Нарахування амортизації нематеріальних активів підприємство здійснює із застосуванням прямолінійного методу протягом строку їх корисного використання: Інвестиційна нерухомість Інвестиційною нерухомістю вважати будівлі та споруди, які утримуються з метою отримання орендних платежів відповідно до МСБО (IAS) 40 «Інвестиційна нерухомість». Основним критерієм розподілу інвестиційної та операційної нерухомості у разі, якщо один і той же об’єкт основних засобів використовується і як інвестиційна, і як операційна нерухомість (якщо неможливо розділити об’єкт на частини), вважати площу об’єкта, що використовується. Якщо частки певних видів нерухомості не можуть бути продані окремо, нерухомість вважати інвестиційною, якщо лише незначна її частка (менше 10%) утримується для використання у виробництві або у постачанні товарів чи наданні послуг, або для адміністративних цілей. Оцінку інвестиційної нерухомості після визнання здійснювати за моделлю на основі собівартості, що передбачає оцінку інвестиційної нерухомості за вимогами МСБО (IAS) 16, визначеними для такої моделі. Амортизацію на об’єкти інвестиційної нерухомості нараховувати за прямолінійним методом. Ліквідаційну вартість об’єктів інвестиційної нерухомості з метою нарахування амортизації прийняти рівною нулю.

Запаси Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати кожне їх найменування. Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати за собівартістю запасів, а запасів, виготовлених власними силами підприємства, – згідно з МСБО (IAS) 2 «Запаси». Облік усіх транспортно-заготівельних витрат вести на окремому субрахунку. Витрати розподіляти між сумою залишку запасів на кінець місяця і сумою запасів, що вибули у цьому місяці згідно з МСБО (IAS) 2. При відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті їх оцінку здійснювати за середньозваженою періодичною вартістю (оцінка за обраною формулою проводиться раз на місяць). Запаси, які не приноситимуть підприємству економічних вигід у майбутньому, визнавати неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності не відображати в балансі, а показувати на окремому субрахунку позабалансового рахунка 07. Запаси відображати в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою із двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Дебіторська заборгованість Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та її можна достовірно визначити. Показники дебіторської заборгованості відображаються у фінансовій звітності за чистою реалізаційною вартістю, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається один раз на рік за методом застосування коефіцієнта сумнівності. Цей коефіцієнт розраховується шляхом класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення і застосовується до суми поточної дебіторської заборгованості станом на 31 грудня звітного року для визначення суми резерву сумнівних боргів. Якщо суми нарахованого резерву недостатньо для списання безнадійної дебіторської заборгованості, таке перевищення заборгованості над резервом відноситься на витрати звітного періоду. Частину довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців із дати балансу, відображати на ту саму дату у складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокову дебіторську заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображати в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення цієї вартості залежить від виду заборгованості та строку її погашення. Зобов’язання та забезпечення Зобов’язання визнавати лише тоді, коли актив отриманий або коли підприємство має безвідмовну угоду придбати актив за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму включати до складу доходу звітного періоду. Довгострокове зобов’язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов’язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов’язаних із фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважати довгостроковим, якщо:.

позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення угоди;. не очікуються подальші порушення кредитної угоди протягом 12 місяців із дати балансу. Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображати в балансі за їх теперішньою вартістю.

Визначення цієї вартості залежить від виду зобов’язання та умов їх виникнення. Зобов’язання, які були спочатку класифіковані як довгострокові, але строк погашення яких на дату балансу менше 12 місяців, слід перекласифікувати у поточні.

Поточні зобов’язання відображати в балансі за сумою погашення. Забезпеченням вважати зобов’язання з невизначеним строком або сумою. Забезпечення визнається в бухгалтерському обліку відповідно до МСБО (IAS) 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи», якщо:. суб’єкт господарювання має існуюче зобов’язання (юридичне і конструктивне) внаслідок минулої події;. імовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють в собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов’язання;. можна достовірно оцінити суму зобов’язання.

У разі невиконання вищенаведених умов забезпечення не визнається. Забезпечення на оплату відпусток створювати на підприємстві за методикою, визначеною діючим законодавством. Виплати працівникам Оплата праці працівників підприємства здійснюється згідно з укладеним колективним договором, положеннями про оплату праці працівників, затвердженим штатним розписом підприємства, установленими тарифними ставками, із використанням даних табельного обліку робочого часу. Виплати працівникам премій (бонусів) за спеціальною системою, розробленою на підприємстві, які не передбачені актами чинного законодавства, та допомоги з тимчасової непрацездатності за рахунок підприємства відносяться до інших витрат операційної діяльності. Доходи Відповідно до вимог МСБО (IAS) 18 «Дохід» для визнання доходу та визначення його суми розрізняти дохід:. від продажу товарів (включають товари, виготовлені суб’єктом господарювання з метою продажу, і товари, придбані з метою перепродажу);.

надання послуг (виконання робіт);. використання активів підприємства іншими сторонами, результатом якого є отримання відсотків, дивідендів, роялті. Дохід від продажу товарів визнавати в разі дотримання таких вимог:. суб’єкт передав покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на товар;.

за суб’єктом господарювання не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими товарами;. суму доходу можна достовірно оцінити;. імовірно, що до суб’єкта господарювання надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;.

витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити. Дохід, який виникає в результаті використання третіми сторонами активів суб’єкта господарювання, що приносять відсотки, роялті та дивіденди, має визнаватися, якщо: є ймовірність, що економічні вигоди, пов’язані з операцією, надходитимуть до суб’єкта господарювання та можна достовірно оцінити суму доходу. Дохід за цими операціями визнавати на такій основі:. відсотки – за методом ефективної ставки відсотка;. роялті – на основі принципу нарахування згідно із сутністю відповідної угоди;. дивіденди – у разі, коли встановлюється право акціонера на отримання виплати. Дохід оцінювати за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.

Облік доходів і витрат, пов’язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства, для складання фінзвітності вести за видами діяльності. Витрати На підприємстві використовується позамовний метод обліку в розрізі виробничих цехів (дільниць) за елементами витрат. Бухгалтерський облік витрат діяльності здійснювати за видами діяльності виходячи з їх функції з використанням рахунків класу 9 «Витрати діяльності». До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включати: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Змінні загальновиробничі витрати розподіляти на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу – витрати на зарплату працівників, зайнятих у виробництві, виходячи із фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляти на кожний об’єкт витрат з урахуванням бази розподілу – витрати на зарплату працівників, зайнятих у виробництві, виходячи з нормальної потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включати до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). При перерахунку доходів, витрат і коштів в іноземній валюті застосовувати офіційний курс, установлений НБУ. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, уважати витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, робіт, послуг. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, є витратами звітного періоду. Фінансові витрати не капіталізувати, а визнавати витратами того періоду, у якому вони були здійснені.

Для здійснення податкових розрахунків витрати визнавати відповідно до діючого податкового законодавства, зокрема Податкового кодексу України. Обкладення податком на прибуток Розрахунок витрат (доходів) з податку на прибуток здійснювати відповідно до вимог МСБО (IAS) 12 «Податки на прибуток» з визнанням відстрочених податкових активів та зобов’язань. Суми відстрочених податкових активів (зобов’язань) визначати один раз на рік за підсумками звітного року при складанні річної фінансової звітності з їх наступним відображенням у відповідних звітних формах. У проміжній фінансовій звітності наводити суми відстрочених податкових активів (зобов’язань), розрахованих станом на 31 грудня попереднього звітного року. Витрати (доходи) з податку на прибуток відображати у Звіті про фінансові результати так: у проміжній звітності – суму поточного податку на прибуток; у річній – податок на прибуток, обчислений згідно з вимогами МСФЗ. Розкриття інформації в розрізі звітних сегментів Інформацію про сегменти діяльності для її розкриття в повному комплекті фінансової звітності формувати відповідно до МСФЗ (IFRS) 8 «Операційні сегменти» в розрізі операційного сегмента «Виробництво», який є пріоритетним.

Функціональна валюта та валюта звітності Валютою звітності, яка використовується для подання фінансової звітності, вважати національну валюту України – гривн.

Наказ Про Облікову Політику Малого Підприємства 2015 Зразок

Posted in - Наказ про облікову політику, який друкуємо нижче, містить питання, які напряму пов'язані з податковим обліком. Альо це зразок. Тобто це не означає, що він у вас має бути саме таким. Кожен повинен відкоригувати його під свій вид діяльності. Ще раз нагадаємо: при перевірках велика увага буде надаватися первинним документам. Про це потрібно постійно пам ' ятати. Скільки ми не писали, все одне, первинні документи часто не відповідають необхідним вимогам.

Зверніть увагу на обов'язкові реквізити: вони повинні бути в цих документах! Раніш було лояльніше ставлення до первинних документів: пп. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» говорив, що до валових витрат не включаються витрати, не підтверджені документально згідно з правилами податкового обліку. Тоді ще можна було захищатися і доводити, що таких правил немає.

Тепер Податковий кодекс вімагає, щоб первинні документи були оформлені відповідно до правил бухгалтерського обліку. Немає належний чином оформлених документів - немає податкових витрат.

Постановою від 30 серпня 2011 року Вищий адміністративний суд України прийняв правильне рішення на користь платників податків і зазначив, що суд не може погодитися з доказами місцевих судів, адже формальна відсутність у деяких документах місця та даті, а також не зазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат. Вже у вересні 2011 р. ДПАУ на офіційному сайті (www.sta.gov.ua) розмістила інформацію, що у Херсонській області за ті, що у товарно-транспортних накладних не були заповнені усі реквізити, на десятки мільйонів гривень знято з витрат з податкового кредиту підприємства.

Первинні документи - це ті, що найлегше перевірити. Будь-якого рівня перевіряльник візьме документ, і побачить, що у ньому чогось бракує. Працівники, які отримують первинні документи, повинні на них звертати увагу. І якщо робить зауваження, що треба первинний документ до оформити, то треба його до оформити.

Податковий кодекс часто містить загальну норму. І як цю загальну норму використати, повинен подбати платник податків. Наказ про облікову політику - це документ, який, насамперед, пов'язаність язаний з бухгалтерським обліком. І якщо раніше (особливо до першого квітня ц.р.) у зміст наказу мало хто вникав, зараз у нас є прямі норми Податкового кодексу, які посилаються на облікову політику. Наказ про облікову політику - це право вибору. Звичайно, його можна «розписати» на сто сторінок з переписуванням усіх стандартів.

Але це не основне завдання. Головне - відобразити у наказі своє право вибору, зафіксувати своєрідну політику, яку приймає підприємство. Галина Тиравська Наказ № про облікову політику на підприємстві м. «» 20 р. Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV наказую встановити такі принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства. Організація бухгалтерського обліку 1.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві і на виконання пункту 4 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік), встановити з 1 січня 20 року у ТзОВ «» такі засади організації бухгалтерського обліку: 1.1. Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Кількісний та якісний склад бухгалтерії визначається штатним розписом і затверджується окремим наказом керівника підприємства. Права й обов'язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються Законом про бухгалтерський облік, цим наказом та затвердженими посадовими інструкціями.

Відповідно до пункту 7 статті 8 Закону про бухгалтерський облік головний бухгалтер підприємства: 2.1.1. Забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання й подання у встановлені рядки фінансової звітності; 2.1.2.

Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; 2.1.3. Бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних із нестачами та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжок і псування цінностей підприємства. Розпорядження головного бухгалтера, які стосуються становлення та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є обов'язковими для виконання усіма структурними підрозділами й усіма працівниками підприємства. Цим наказом головний бухгалтер наділяється правом іншої підпису, який він ставити на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку та відповідних звітах згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу (крім платіжних доручень). Головний бухгалтер несе особисту відповідальність перед керівником підприємства, призначеним на відповідну посаду його власником(ми), згідно з переліком питань, наведених у пункті 2.1 цього наказу. За відсутності головного бухгалтера вищезазначені (див. 2.1 цього наказу) обов'язки та відповідальність покладаються на його першого заступника.

Відповідальність інших працівників бухгалтерії регулюється посадовими інструкціями, які затверджуються керівником підприємства. Затвердити перелік посадових осіб, які наділяються правом дозволу на проведення господарських операцій (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій поважному законодавству та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями. Затвердити перелік посадових осіб, яким дозволено отримувати та видавати товарно-матеріальні цінності (додаток до наказу). Зразки підписів відповідних посадових осіб за переліком затверджуються окремим наказом керівника та доводяться до відома відповідних структурних підрозділів. Перелічені особи наділяються правами та несуть повну відповідальність за відповідність проведених операцій законодавчим актам та статуту підприємства згідно з посадовими інструкціями та чинними законодавчими актами України.

Обов'язок щодо складання фінансової звітності та іншої звітності на вимогу власників, органів статистики покласти на головного бухгалтера. Затвердити правила й графік документообігу відповідно до додатка до цього наказу за переліком документів, затверджених керівником.

Ведення бухгалтерського обліку 1. Бухгалтерський облік на підприємстві здійснювати із застосуванням комп'ютерній комп'ютерної бухгалтерської програми 1С:Бухгалтерія. Відповідальність за відповідність реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації, передбачених цією комп'ютерною програмою, вимогам законодавства, покладається на головного бухгалтера підприємства. Затвердити перелік первинних документів, які застосовуються підприємством у практичній діяльності й офіційно затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу. Затвердити форми первинних облікових документів (зведених первинних документів), які застосовуються підприємством у практичній діяльності, але не затверджені відповідними державними органами, у додатку до цього наказу.

До бланків суворої звітності відносити: (навести перелік бланків суворої звітності, які використовує підприємство згідно з постановою КМУ від р. Затвердити перелік посадових осіб, які використовують бланки суворої звітності в роботі: 4.2 Надати право підпису довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, укладання урік директору підприємства. Згідно з пунктом 1.3 Положення про документальні забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати узгоджений автентичний переклад українською мовою відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про мови в Українській РСР». Коментар. Зверніть увагу: всі первинні документи, облікові реєстри, фінансова, статистична та інша звітність складаються українською мовою.

Альо документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати узгоджений автентичний переклад українською мовою. Тому якщо прийдуть з перевіркою і скажуть, що не розуміють ті, що написано, доведеться зробити переклад. Установити місце зберігання (архів підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, виготовлених як на паперових, так і на магнітних носіях інформації (дискети, компакт-диски). Рядки зберігання встановлюються відповідно до законодавства. Затвердити розроблений на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій (див.

Наказ МФ України від 21.12.99 р. №291) робочий план рахунків із використанням рахунків першого, другого та третього порядків. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності проводити інвентаризацію активів та зобов'язань відповідно до статті 10 Закону про бухгалтерський облік та інших нормативних документів: 8.1.

Інвентаризація активів і зобов'язань, під час якої перевіряються їх наявність, документальні підтвердження і стан та дається оцінка, визначається ефективність застосування окремих принципів, методів і процедур бухгалтерського обліку і розробляються пропозиції щодо зміни окремих параметрів облікової політики на наступний звітний період (рік), проводиться перед складанням річної фінансової звітності підприємства у період з 15 листопада до 30 грудня та у період з 15 травня до 30 червня в обов'язковому порядку. Точній час і порядок її проведення, відповідальні особи визначаються керівником підприємства окремим письмовим розпорядженням (наказом); 8.2. У всіх інших випадках фрази об'єкти й періодичність проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства на підставі чинного законодавства у світові необхідності. (Згідно з Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р.

№69 (далі - Інструкція №69) наводитися повний перелік об'єктів та періодичність (або умови) інвентаризації). Для проведення інвентаризаційної роботи (планових та позапланових інвентаризацій активів та зобов'язань, списання основних засобів, малоцінних, інших матеріальних цінностей тощо) затвердити постійно діючу інвентаризаційну комісію у складі: (наводитися перелік членів постійно діючої інвентаризаційної комісії).

Зразок Наказу Про Облікову Політику Підприємства На 2015 Рік

Права й обов'язки та завдання, які покладаються на членів постійно діючої інвентаризаційної комісії, визначені Інструкцією №69. Додатково до завдань, обумовлених Інструкцією №69, на постійно діючу інвентаризаційну комісію покладаються завдання з визначення ефективності застосовуваних на підприємстві принципів, методів і процедур облікової політики; з проведення робіт щодо оцінки активів та зобов'язань; з розробки та затвердження пропозицій щодо їх зміни на наступний звітний рік, проведення внутрішнього контролю на підприємстві. Інвентаризація каси підприємства проводитися не рідше одного разу на місяць. Принципи і методи відображення у бухгалтерському обліку окремих активів і господарських операцій 1.

Основні засоби. Коментар. У розділі «Основні засоби» слід звернути увагу на вибір методів нарахування амортизації.

У податковому обліку застосовуються ті методи нарахування амортизації, які передбачені у наказі про облікову політику. Після набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України ( р.) більшість підприємств прийняли максимально просте рішення: нараховувати всі основні засоби за прямолінійним методом. Хоча законодавство дозволяє навіть до різних об'єктів однієї групи застосовувати різні методи.

Оскільки з першого січня можна вносити зміни до облікової політики, ми повинні проаналізувати: чи до усіх груп підходить нам прямолінійний метод і зробити відповідні коригування. Розглянємо п'ять методів нарахування амортизації: 1. Прямолінійний метод. Ним користується більшість підприємств. Метод корисний тоді, коли у нас все працює більш-менш стабільно, рівномірно.

Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом у перший рік використання об'єктів на половину суми їх вартості відразу нараховується амортизація. Ідеться про обладнання, яке інтенсивно використовується саме в перші роки.

Це ті, що швидко морально застаріває (наприклад, комп'ютерна техніка тощо). Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Його можна використовувати не до всіх основних засобів, а тільки до автомобільного транспорту та виробничого обладнання. У цьому методі теж перевага надається першим періодам (хоча не така різка, як у методі зменшення залишкової вартості). Застосовується подвійна норма нарахування амортизації. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця рядок корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання 5.

Виробничий метод. Над цим методом потрібно задуматися тім, у кого немає рівномірного виробництва, а хто працює, наприклад, під замовлення. Цей метод полягає у тому, що визначається виробнича ставка амортизації. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» підприємством обрано метод (методи) нарахування амортизації основних засобів (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий) (вибрати). Вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлено у сумі до 1 000 грн (з р. Доцільно збільшити до 2 500 грн).

Коментар. У більшості підприємств вартісна ознака предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлена у сумі до 1 000 грн. Хоча може бути й інша сума (в такому разі матимемо «розрив» між даними бухгалтерського та податкового обліку). Вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів збільшено до 2 500 грн.

Амортизацію за МНМА нараховувати у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання у розмірі 100 відсотків його вартості (вибрати). До наказу додається відомість основних засобів, у якій зазначається їх вартість, строк корисного використання, їх призначення, розподіл за групами, а також інформація про встановлену ліквідаційну вартість.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що веде до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів або первісна (переоцінена) вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством (вибрати). Нематеріальні активи Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» підприємством обрано прямолінійний метод нарахування амортизації нематеріальних активів. При цьому ліквідаційну вартість прирівнюємо до нуля.

До цього наказу додається відомість нематеріальних активів із зазначенням вартості, строків корисного використання, їх призначення, а також розподілу за групами. Запаси Первинна вартість запасів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів або - середньозваженої собівартості або - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) або - нормативних витрат або - ціни продаж (вибрати). Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей таким чином за підрозділами: - у бухгалтерії - у кількісно-сумовому вимірі; - на складах - у кількісному вираженні. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. Дебіторська заборгованість Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина сумнівних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів. розраховувати за методом класифікації дебіторської заборгованості (із застосуванням коефіцієнта сумнівності для кожної групи боржників). Для створення резерву відкриваються окремі субрахунки щодо кожного дебітора.